Нинішня геополітична ситуація на Європейському континенті викликає суттєві зміни у пейзажі глобальної безпеки. Російське вторгнення в Україну стало фатальним викликом для європейських країн, викриваючи необхідність переосмислення їхньої оборонної стратегії. Як було помічено Роландом Оліфантом у його статті для The Telegraph, ця ситуація підтверджує давню впевненість владіміра путіна в тому, що справжній суверенітет належить лише тим країнам, які здатні впливати на долі інших.
Однак цього разу путінська перемога може бути недовговічною. Європа, зокрема Велика Британія, повинні вирішити, чи вони бажають формувати своє майбутнє самостійно, або ж дозволити Москві та Вашингтону це зробити за них. Це означає суттєві інвестиції в оборонну сферу, необхідні для стримування російської агресії не лише проти України, а й проти країн НАТО, розташованих на європейському континенті.
Україна, що володіє однією з найбільших та найефективніших армій у Європі, залишається ключовим гравцем у цій стратегії. За даними ООН за 2022 рік, українська армія змогла вистояти перед численними викликами, визначаючи хід війни своїм відчайдушним спротивом. Як зазначив один із провідних експертів у сфері безпеки, “успіх України залежить від здатності європейських союзників підтримати необхідну оборонну промисловість та тверду політичну волю до змін”.
Інша сторона такого рішення – політичні рішення, що вплинуть на витрати в оборонній галузі. Але якщо Велика Британія й інші союзники дотримаються своїх зобов’язань, вони зможуть забезпечити надійний захист континенту від Чорного до Баренцевого морів і від Харкова до графства Керрі, що залишиться нейтральним лише за умови існування європейського компонента стримування в разі виведення американських військ.
З іншого боку, якщо ці заходи не приймати, путінська політика може знову забезпечити нахабні кроки з боку росії в Україні та навіть призвести до вторгнення в країни НАТО, показуючи світові, що альянс неспроможний забезпечувати колективну оборону. Така бездіяльність приведе до нової “європейської архітектури”, де влада базуватиметься на силі, а не на праві, і ми, можливо, стаємо свідками її початку вже сьогодні.