Цілком зрозуміло, що кожен новий контакт представників адміністрації Трампа з Кремлем стає причиною численних обговорень, припущень та домислів. Це не дивує, адже після його повторного обрання, очікування від американської зовнішньої політики значно зросли.
Американський президент, згідно з наявними даними, наполегливо намагається припинити вогонь в Україні. Останні дані, надані ООН, свідчать про значне зростання цивільних жертв з 2014 року, що підштовхує адміністрацію до активніших дій.
Та сама американська дипломатія стикається з непростим завданням. Основна мета путіна у нинішніх переговорах — це легітимізація війни в Україні. Він прагне довести, що продовження конфлікту не повинно впливати на подальші відносини з Кремлем ні в економічному, ні в політичному сенсі, подібно як це відбувалося з країнами “глобального Півдня” в минулому. Цей підхід є досить подібним до того, що спостерігався під час Анексії Криму в 2014 році, коли росія намагалася закріпити статус-кво анексії на міжнародній арені.
Однак, американський президент не поділяє цієї позиції. Для нього важливо зберегти моральну висоту перед міжнародним співтовариством. Щоб зрозуміти, які інструменти можуть вплинути на путіна, варто звернутися до досвіду попередніх років. Наприклад, економічні санкції, введені після анексії Криму в 2014 році, мали деякий вплив на економіку росії, і Трамп може прагнути повторити цей досвід в сучасних умовах.
Важливо також зазначити, що в контексті переговорів між США і росією завжди існують численні приховані аспекти, не завжди очевидні для загального огляду. Незважаючи на складність ситуації, існує певний оптимізм щодо можливості досягнення миру, хоча конкретні шляхи до цього ще мають бути знайдені.