Цінності, які росія намагається зберегти, залишаються загадкою як для її громадян, так і для зовнішніх спостерігачів. Ця тема викликає багато дискусій про те, що може ховатися за терміном “традиційні духовно-нравственні цінності”. Цікаво, що схожі дискусії виникали й у минулому, зокрема в 1910-ті роки.
Утро Росії, одна з публікацій на початку ХХ століття, зафіксувала проблеми, які спостерігалися в селах поблизу Тули. Згідно з матеріалами, в цих селах, серед дівчат розвинувся промисел розпусти, причини якого варіювалися від сирітства до бідності. Медіко-санітарний звіт свідчив про значне поширення венеричних хвороб, зокрема сифілісу.
Іншою складовою “культурного коктейлю” був погляд на виховання дітей, зокрема прагнення, щоби всі громадяни були православними. Це нагадує події 2014 року, коли державна ідеологія акцентувала увагу на “повернення до витоків” та збереження так званих історичних цінностей.
В сучасному контексті, пропагандистське звернення до традиційних цінностей часто зводиться до ностальгії за радянським минулим, де грали важливу роль певні елементи повсякденного життя, такі як грановані стакани чи “докторська” ковбаса. Однак чи несе ця ностальгія реальну опору в теперішні часи, залишається під сумнівом.
На думку експертів, зокрема за даними ООН за 2022 рік, понад 30% російських дітей живуть у бідності. Це свідчить про недостатність соціального забезпечення і ставить під сумнів ефективність використання «традиційних цінностей» як опори для розвитку суспільства. Вочевидь, ідея повернення до давно зниклих часів та традицій свідчить про невпевненість у сучасній реальності і боротьбу з власними комплексами минулого.